Рекомендації для батьків по розвитку дитини з кохлеарним імплантом вдома.

 

Успіх в оволодінні мовленням значною мірою залежить від Вас, він приходить до тих дітей, з якими батьки працюють щоденно. Тому використовуйте кожну хвилину для спілкування та занять з дитиною.

Ваша мова – взірець для Вашої дитини. Адже мова, жести, міміка, емоційність створюють певний настрій у дитини.

•    Саме тому систематично розмовляйте з дитиною.
•    Супроводжуйте всі дії словами, коментуйте навколишній світ.
•     Промовляйте слова чітко, доброзичливо.
•     Розвивайте розуміння мови, використовуйте прості інструкції, завдання, спирайтесь на те, що дитині доступне.
•    Створюйте бажання копіювати дорослих у їх діях, рухах, учинках.

 

 Від початку занять привчайте дитину звертати увагу на обличчя, губи того, хто говорить. Розмовляйте голосом нормальної гучності, але на такій відстані та в такій поставі, щоб дитина могла вас сприймати слухо-зорово.

•   Щоденно проводьте мовленнєву зарядку (артикуляційні, дихальні, голосові вправи, вправи з фонетичної ритміки).
•     Вчіть свою дитину постійно дотримуватись правил мовлення:
•    Коли говориш, дивитись на обличчя співрозмовника.
•     Стежте, щоб під час мовлення, не було емоційного напруження.
•     Перед мовленням привчайте вдихнути, а потім починати говорити – плавно, на видиху.
•     Домагайтеся від дитини правильної вимови голосних звуків, а надалі приголосних.
•     Вчіть дотримуватися пауз між реченнями. А довгі речення поділяти на смислові частини по 3-4 слова, між якими – пауза і знову вдих.
•     Спонукайте усі слова в реченні вимовляти  злитно.

 

Активно використовуйте наочність, ілюстрації, лото, ігри, таблички, які відіграють важливу роль у розвитку мовлення дітей зі зниженим слухом.

Досить важливо, щоб у навчанні мови та формуванні мовлення вашої дитини брали участь усі ті, хто її оточує.

Спільними зусиллями, використовуючи усно-тактильне, усно-жестове мовлення можна швидше навчити дитину розуміти значення слів, зверненого мовлення та вміло користуватися сформованими навичками у спілкуванні.

Організовуйте вправи для розвитку загальної та дрібної моторики: пальчикові вправи, пальчикові фігури, пальчиковий театр, ляльковий театр, вправи для розвитку загальної моторики.

 Усі дії проводьте за таким алгоритмом:

•    спочатку покажіть дитині, як виконувати;
•     виконуйте вправу разом з дитиною повільно, поступово збільшуючи темп;
•     відпрацюйте рухи спочатку правою, потім лівою;
•   далі – обома руками разом;
•     поєднуйте вправи з промовлянням звуків, складів, слів.
•     слідкуйте, щоб темп мовлення і рухів збігався. Пальчикові вправи розвивають динамічну координацію, сприяють нормалізації темпу, ритму, чіткості й точності мовленнєвих рухів, складової структури мови.

Максимально активізуйте найбільш збережені аналізатори (зоровий, дотиковий, нюховий, смаковий).

Дотримуйтесь режиму дня. Вчасно вкладайте дитину спати – сон повинен тривати 8-10 годин.

Забороняйте ігри, які  втомлюють нервову систему вашої дитини.

         Пам’ятайте, що ваша дитина найкраща у світі! Озбройтеся терпінням, щоб вона мала змогу жити повноцінним життям, спілкуватися з однолітками.
   

Умови, що необхідні для розвитку мовлення у дитини з порушеннями слуху

•   Дитина повинна постійно носити кохлеарний імплантант.
•     Забезпечте гарні умови для сприймання звуків, оскільки дітям навіть у  КІ важко навчитися слухати в шумних приміщеннях.
•    Надати дитині можливість слухати різні звуки немовного та мовного походження.
•  Створити умови для спілкування в різних ситуаціях (дорослий – дитина, дитина – дитина, дорослий – група дітей).
•     Створити умови для накопичення у дитини позитивного досвіду в слуханні та спілкуванні.
•     До процесу розвитку та виховання слід залучати всіх, хто піклується про дитину, – батьків, братів, сестер, бабусь, дідусів, однолітків, вихователів і т.д.
•     Батьки ні в якому разі не повинні заміняти сурдопедагога і перетворювати життя малюка на цілодобове заняття. Пам’ятайте, найбільш природньою та ефективною формою для навчання є гра!

 

Важливі правила навчання та розвитку дитини з порушенням слуху

1.     Під час спілкування очі дорослого повинні знаходитися на одному рівні з очима дитини.

2.     Розвивайте у малюка навичку дивитися на обличчя (в очі) дорослого (контакт «очі в очі»).

3.     Встановлюйте спільну увагу (погляд) з дитиною на один предмет чи дію.

4.     Слідуйте за напрямком уваги дитини. Адже будь-яку ситуацію можна успішно використати для того, щоб дитина навчилася міркувати, розуміти мовлення та розмовляти; будь-який предмет можна перетворити на цікавий навчальний посібник.

5.     Проявляйте щирий інтерес до гри та дій дитини.

6.     Коментуйте усі свої дії та дії дитини так, як це робить мама чуючого малюка. Пам’ятайте! Дитина зрозуміє та запам’ятає значення слова, тільки тоді, коли вона чує це слово багато разів та одночасно бачить предмет чи дію, що позначає це слово.

7.     Обов’язково витримуйте паузу між своїми фразами, щоб дати дитині можливість відповісти вам.

8.     Частіше запитуйте дитину, коментуючи її та свої дії. Адже мова – це діалог, навіть якщо репліка-відповідь відсутня. Іноді дитина не знає, як відповісти. В такому випадку слід відповісти за неї, або залучити до відповіді іншого дорослого – це навчить не лише повторювати, а й відповідати. Не вимагайте від дитини щоразу повторювати за вами.

9.     Реконструюйте висловлювання дитини при спілкуванні з нею.

10. Моделюйте жести, дії, міміку, звуки, слова, яких ви хочете навчити малюка.

11. Наслідуйте дії, жести, міміку дитини, а також заохочуйте дитину наслідувати ваші дії чи жести. При цьому не забувайте, що жести обов’язково мають супроводжуватися відповідними словами.

12. Наслідуйте звуки, що вимовляє дитина, а також заохочуйте наслідування чи повторення дитиною  слів чи фраз, що промовляєте ви.

13. Створюйте звичні для дитини ситуації та повторюйте дії – це полегшить запамʼятовування необхідних дій та слів.

14. Під час навчання використовуйте ситуації для здивування дитини.

15. Під час навчання використовуйте випадкові ситуації.

16. Завжди хваліть та заохочуйте дитину за її дії, яких ви від неї очікуєте, або навіть за спробу цих дій.

17. Під час спілкування з дитиною – говоріть лише короткими фразами з чіткою артикуляцією у сповільненому темпі (не окремими словами, а неначе розспівуючи), виділяючи ключові слова інтонацією та повторюючи їх.

18. Супроводжуйте мовлення виразною мімікою та природніми жестами, щоб підсилити емоційний вплив на малюка та допомогти йому зрозуміти ваше прохання. Пам’ятайте, що жест повинен трохи відставати від слова чи речення, інакше дитина зі зниженим слухом, що звикла орієнтуватися на зір, не буде намагатися сприймати слухом, адже вона зрозуміє все з жестів, не слухаючи.

19. Під час занять з дитиною правильно використовуйте оточуюче середовище. Приберіть з поля зору усі зайві предмети, що будуть відволікати дитину, а ті, які ви плануєте використати пізніше покладіть біля себе і чимось накрийте.

20. Цілеспрямовані заняття краще проводити в ранковий час, до обіду. Саме в цей час діти найбільш активні та можуть тривало підтримувати увагу.

Шановні батьки!

Спілкування – безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам’ятати деякі правила.
Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.
Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.
Говорити з малюком потрібно:

•    однією літературною словесною мовою (не змішувати українську і російську, діалектну);
•  говорити слід у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати не розтягувати мовлення штучно, голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше);
•     чітко промовляти, не «ковтати» закінчення;
•     дотримуватися правильних інтонацій;
•     не відвертатися;
•     не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу;
•    емоційно заохочувати дитину до спілкування.